Ірод Агріппа I

Ірод Агріппа I
Ірод Агріппа I
Ірод Агріппа I
Цар Юдеї
41 — 44
Попередник: Ірод Филип II
Спадкоємець: Ірод Халкіський
 
Народження: 10 до н. е.(-010)
Смерть: 44(0044)
Кесарія Палестинська, Палестина
Рід: Іродіади
Батько: Арістобул
Мати: Bereniced
Шлюб: Cyprosd[1]
Діти: Ірод Агріппа II, Drusillad[2], Mariamned і Верніка

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ірод Агріппа I, Агріппа Великий[3] (лат. Marcus Julius Agrippa; 10 рік до н. е. — 44 р.) — цар Юдеї з 37 по 44 рік н. е.

Походження

Ірод Агріппа I син Арістобула і його дружини Береніке та онук Ірода Великого, народився 10 року до н. е. Його брат — Ірод Халкіський — пізніше цар Халкідського царства. Його іншим братом був Арістобул, одружений пізніше з дочкою царя Емеси Сапсігерамоса ІІ.

Біографія

Ірод Агріппа I виховувався в Римі разом з сином імператора Тиберія — Друзом Молодшим та майбутнім імператором Клавдієм. Таким чином він мав добрий доступ до імператорського двору в Римі. Ірод Агріппа I завів дружбу з різними членами імператорської сім'ї. Одним з них був Гай, відоміший як Калігула, який став імператором в 37 році н. е. Звиклий до марнотратного життя, він розтратив маєток, який дістався йому від матері і був змушений після смерті свого приятеля Друза (23 р.) повернутися в Юдею, розділену тоді на кілька князівств під правлінням нащадків Ірода як римських ставлеників, прийняти свою посаду у свого шурина Антипи, князя галілейського. Але на цій посаді він довго не втримався. Агріппа наробив багато боргів (він одній римські скарбниці був винен 40000 динаріїв). У 35/36 р. за фінансової допомоги Александра Алабарха він зважився повернутися в Рим, щоб знову випробувати там щастя. Спочатку щастя йому не посміхалося. Унаслідок одного необережного відгуку проти Тиберія він був кинутий до в'язниці, де і залишався до смерті Тіберія. При Калігулі (37 р н. е.) він не тільки повернув свою свободу, а й отримав милостей. Калігула проголосив Агріппу І царем Ітуреї, землі Трахонітської і Авіліеї, тобто наділив його колишніми володіннями тетрарха Филипа провінції Батанею і Трахонею, до яких згодом додав ще і землі вигнаного в 39 році Ірода Антипи — Галілею і Перею. Агріппа ще перебував у Римі, коли в 41 році н. е. був убитий Калігула. За деякими повідомленнями, Агріппа грав не останню роль при врегулюванні кризи, що виникла за цими подіями. Він брав безпосередню участь в переговорах між римським сенатом і Клавдієм, ще одним його впливовим другом. У результаті Клавдія проголосили імператором, і так вдалося запобігти громадянській війні. Щоб віддячити Агріппі за його посередництво, Клавдій розширив його царські володіння, подарувавши йому Юдею і Самарію, які перебували в підпорядкуванні римських прокураторів з 6 року н. е. Так Агріппа став правити такою ж за розміром територією, що й Ірод Великий. Столицею царства Агріппи був Єрусалим, де він здобув прихильність релігійних керівників. Він ретельно дотримувався юдейського закону і традицій. Проте всі його твердження, що він служить Богу були марні, тому що він влаштовував гладіаторські бої і язичницькі вистави в театрі.

Смерть

Але Агріппа царював недовго. 44 року н. е. на бенкеті в Кесарії він раптово захворів і помер у 54-річному віці. Його смерть згадана у Діях апостолів, що відіграє велику роль у хронології новозавітніх подій:

Коли ж настав день, поміж вояками зчинилась велика тривога, що то сталось з Петром. А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стратити. А сам із Юдеї відбув в Кесарію, і там перебував. А Ірод розгніваний був на тирян та сидонян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царського постельника Власта, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царської. Дня ж призначеного Ірод убрався в одежу царську, і на підвищенні сів та й до них говорив. А натовп кричав: Голос Божий, а не людський! І Ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові. І черва його з'їла, і він умер…Слово ж Боже росло та помножувалось. (Дії 12:18–24)

Потомство

Ірод Агріппа I мав із своєю дружиною Кіпрос сина — Ірода Агріппу II, який по смерті свого батька був ще замолодий для правління царством. Через це Юдею перетворили знову на римську провінцію якою управляли римські прокуратори. Лише у 48 році по смерті його дядька Ірода II в Єрусалимі Агріппі II було доручено верховне спостереження над храмом, право призначення первосвящеників і царські почесті. 53 року Агріппа II отримав у володіння території колишньої Філіппської тетрархії. По смерті Клавдія (54 р.) імператор Нерон додав до його володінь частину Галілеї з головним містом Тиверіада.

Крім сина Ірод Агріппа I мав дві дочки. Одна з них Береніка була дружиною сина Юлія Александра, потім дружиною її дядька Ірода Халкійського і коханкою імператора Тита. Друга донька Друзілла стала дружиною прокуратора Юдеї Марка Антонія Фелікса.

Примітки

  1. Кипрос // Еврейская энциклопедияСПб: 1911. — Т. 9. — С. 480.
    d:Track:Q4173137d:Track:Q21096049d:Track:Q25044244d:Track:Q656
  2. Друсилла // Еврейская энциклопедияСПб: 1910. — Т. 7. — С. 350.
    d:Track:Q21096047d:Track:Q656d:Track:Q4173137d:Track:Q24984546
  3. Йосип Флавій, Юдейські старожитності, 17, розд 2,2. Архів оригіналу за 6 січня 2012. Процитовано 30 січня 2012.

Посилання

Ірод Агріппа I на livius.org [Архівовано 8 травня 2015 у Wayback Machine.](англ.)

  • п
  • о
  • р

Ірод I Великий
40 — 4 р. до н. е.

Ірод Архелай
4 р. до н. е. - 6 р н. е

Ірод Антипа
4 р. до н. е. - 39 р н. е

Ірод Филип II
4 р. до н. е. - 34 р н. е

Ірод Агріппа I
37 – 44 р.

  • п
  • о
  • р
Правителі Стародавнього Ізраїлю та Юдеї
 
Саул
Шауль
Давид
Давид
Іш-Бошет
Іш бошет
Соломон
Шломо
 
Ровоам
Рехов'ам
Авія
Авів
Аса
Аса
Йосафат
Йегошафат
Йорам
Йегорам
Ахазія
Ахаз
Аталія
Аталія
Йоас
Іегоаш
Амасія
Амацу
Уззійя/Азарія
Узіяу/Азарія
Йотам
Йотам
Ахаз
Ахаз
Єзекія
Хізкіяу
Манасія
Манасіїного
Амон
Амон
Йосія
Іошіяу
Йоахаз
Єгоахаз
Йаким
Єгоакім
Йоахин
Йегояхін
Седекія
Цедкіяу
 
Єровоам I
Іеров'ам
Надав
Надав
Вааса
Бааш
Іла
Ела
Зімрі
Зімрі
Омрі
Омрі
Ахав
Ахав
Ахазія
Ахаза
Йорам
Йегорам
Єгу
Йегу
Єгоахаз
Йегоахаз
Йоаш
Йегоаш
Єровоам II
Іеров'ам
Захарія
Захарія
Шаллум
Шаллум
Мана I
Менахем I
Пекахія
Пкахіа
Пеках
Пеках
Осія
Хошеа
 
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Comic Vine · Музей Нової Зеландії Te Papa Tongarewa
Генеалогія та некрополістика
Genealogics.org · Geni.com · WeRelate
Література та бібліографія
Index Theologicus · Index Theologicus · ToposText
Словники та енциклопедії
Велика данська енциклопедія · Велика данська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Православная энциклопедия · Хорватська енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Электронная еврейская энциклопедия · Britannica (11-th) · Brockhaus Enzyklopädie · Catholic (1907—13) · De Agostini · De Agostini · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Internetowa encyklopedia PWN · Lur Hiztegi Entziklopedikoan · Proleksis Encyclopedia
Довідкові видання
Британський музей · Consortium of European Research Libraries · Google Arts & Culture · National Historical Museums of Sweden
Нормативний контроль
AAR: 12459867 · BIBSYS: 90597719 · BNE: XX821747 · BNF: 123150680 · FAST: 279274 · Freebase: /m/0hx_3 · GND: 11893337X · ISNI: 0000000089598010 · J9U: 987007262501805171 · LCCN: nr90027890 · MAK: 9810552146505606 · NCF: ncf11946383 · NLP: a0000002806054 · NTA: 07365664X · SUDOC: 16103277X · VcBA: 495/104691 · VIAF: 88671814, 306159474047227660348 · WorldCat: viaf-88671814

П:  Портал «Ізраїль»