Т-111
| Т-111 | |
|---|---|
 | |
| Тип | середній танк Схема: класична |
| Історія використання | |
| Оператори |  СРСР |
| Історія виробництва | |
| Виробник | СРСР |
| Виготовлення | 1938-1939 |
| Характеристики | |
| Вага | 32,3 |
| Довжина | 5400 |
| Довжина ствола | 46 |
| Ширина | 3140 |
| Висота | 2416 |
| Обслуга | 3 |
| | |
| Калібр | 45-мм зр. 1938 р. (20К) |
| Підвищення | −6…+23° |
| Приціл | перископічний ПТ-1, телескопічний ТОП |
| | |
| Броня | сталева цементована високої твердості Лоб: верх: 60 / 20°, середина: 30 / 82°, низ: 60 / 12° Борт: 60 Корма: 60 / 0…8° Дах: 20 Днище: 20-30 Башта: лоб: 50 / 18°, борт: 50 / 18°, корма: 50 / 18°, дах: 20 |
Головне озброєння | боєкомплект: 121 |
Другорядне озброєння | 2 × 7,62-мм ДТ-29 |
| Двигун | V-подібний 8-циліндровий карбюраторний повітряного охолодження 320 |
| Питома потужність | 9,92 |
| Підвіска | тиск на ґрунт: 0,97 |
| Дорожній просвіт | 390 |
| Швидкість | шосе: 31 бездоріжжя: 16 |
| Прохідність | підйом: 28° стінка: 1,0 рів: 2,0 брід: 1,2 |
Т-111, виріб 111, відомий також як Т-46-5 — радянський експериментальний середній танк. Був першим танком з протиснарядним бронюванням.
Історія створення
Розроблений конструкторським бюро Ленінградського заводу дослідного машинобудування № 185 імені Кірова під керівництвом С. О. Гінзбурга під час проекту по створенню малого танка важкого бронювання, робота над яким велася з 1936 року. Перший екземпляр був виготовлений в квітні 1938 року. Мав литу башту, посилену підвіску, вперше у світовій практиці було застосовано нову технологію електричного зварювання з'єднань броньових листів. При загальній масі 28 — 32 тонн мав броню товщиною 60 мм і розвивав швидкість 30 км/год, що забезпечував двигун потужністю 300 к. с. Відповідно до випробувань, броня Т-111 успішно захищала від снарядів протитанкових 37-мм гармат, що було значним проривом в танкобудуванні. Озброєння цього танка було аналогічно Т-26, попереднику Т-111, а саме — 45-мм гармата в литій конічній башті і два кулемети. Екіпаж танка складався з трьох осіб.
Серійно виробництво танка здійснено не було, причиною стала складність його виробництва. Наприклад, підвіска танка Т-111 була блокованою, з листовими ресорами, які були розміщені всередині корпусу машини, що ускладнювало завдання монтажу та демонтажу окремих елементів.
Водночас, розробка Т-111 стала серйозним кроком у розвитку галузі, і цей досвід став фундаментом для подальшого розвитку та проектування нового озброєння, зокрема, важких танків прориву. На заводах була впроваджена технологія виробництва товстої броні.[1] Проте, хоча розробка завершилася дослідними екземплярами, група конструкторів була нагороджена державними нагородами, зокрема, М. І. Кошкін отримав орден Червоної Зірки.[2]
Примітки
Література
- Солянкин А. Г., Павлов М. В., Павлов И. В., Желтов И. Г. Отечественные бронированные машины. XX век. 1905–1941. — М.: Экспринт, 2002. — Т. 1. — 344 с. — 2000 экз. — ISBN 5-94038-030-1
 | Це незавершена стаття про бронетехніку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
